У дитячий садок без сліз: як допомогти новачку адаптуватися у групі

Перші дні в закладі дошкільної освіти завжди складні для дитини. Вона потрапляє в нове, поки незвичне соціальне середовище й має пристосуватися до його умов. Це активний процес, що часто має негативний результат. Щоб допомогти малюку адаптуватися й вільно почуватися в групі однолітків, дотримуйтеся кількох нескладних правил. Вони допоможуть налагодити спілкування дитини з вами й групою однолітків.

	Правило 1. Спокійно реагуйте на прояви нестійкого емоційного стану дитини
	Правило 2. Залучіть дитину до цікавої діяльності, що потребує зосередження, і забезпечте ситуацію успіху
	Правило 3. Ознайомте дитину з плануванням та обладнанням групової кімнати
	Правило 4. Залучайте дитину до спільної діяльності, попросіть її допомогти вам

Спокійно реагуйте на прояви нестійкого емоційного стану дитини

Звісно, малюк сумує за домівкою й батьками, йому бракує емоційного й тактильного контакту з ними. Замінити цей контакт ви не зможете. Дитина цього й не очікує, але їй необхідно, щоб ви зрозуміли її стан і розділили його. Тож не нав’язуйте тактильний контакт: не беріть дитину на руки — буде пручатися, не обнімайте без її згоди — відштовхне, не беріть за руку — висмикне, і за жодних обставин не підштовхуйте в спину — сприйматиме це як примус до небажаної дії.

Замість цього використайте словесний прийом «віддзеркалення» стану дитини. Сядьте поряд, тихим і лагідним голосом поговоріть із нею. Дайте їй відчути, що ви розумієте її стан і вболіваєте за неї.

Скажіть: «Я розумію, що тобі складно. Тобі здається, що ти залишилася сама, але це не так. Я завжди буду поруч, хоч я не мама, але постараюся, щоб тобі було цікаво зі мною. Ми можемо гратися разом. Тут є багато цікавих ігор та книжок. Поглянь, скільки дітей у групі! Колись вони теж уперше прийшли сюди й теж сумували, а зараз — ні. Повір, тобі буде цікаво. Ось моя улюблена іграшка. Нумо познайомимо її з тією, що ти принесла з дому! Можна моїй іграшці торкнутися лапкою твоє­ї іграшки? А тебе?».

Підберіть для дитини незвичайні іграшки, які неможливо придбати в магазині. Це можуть бути саморобні забавки, що вирізняються з-поміж інших:

• розміром — мишенятко чи ведмежатко завбільшки з мізинчик, зроб­лені з хутра чи м’якої тканини;
• нестандартною формою — квадратний кіт чи круглий пес;
• звучанням — дзвіночок чи мелодійне брязкальце;
• забарвленням — поросятко з кольоровими вушками та хвостиком.

Неабияк зацікавити дітей здатні й ляльки-рукавички, які можна одягати на руку й використовувати під час театралізованих ігор. Зверніть увагу, що такі іграшки можна виготовити власноруч, узявши за основу звичайні дитячі рукавички.

Придбайте пару дитячих рукавичок або використайте ті, що «засумували» без пари в роздягальні вашої групи. Зверху на рукавичку за допомогою двосторонньої клейкої стрічки прикріпіть метелика, кольорового жучка, жабку, зайчика тощо — і лялька-рукавичка готова.

Іграшка на рукавичці допоможе встановити тактильний контакт з дитиною. Адже подати долоньку яскравому метелику чи якомусь пухнастику, що кумедно ворушить лапками — пальчиками рукавички, — цікавіше, ніж вихователеві. Використовуйте іграшку на рукавичці разом з іншими іграшками, щоб розігрувати з дітьми нескладні сюжети оповідань і казок, лічилок і мирилок, а також для легкого пальчикового масажу. А ще за допомогою таких іграшок можна весело вивчати з малюками правила, як будувати діалог, поводитися в ситуаціях «Знайомство», «У транспорті», «У гостях» тощо.

Залучіть дитину до цікавої діяльності, що потребує зосередження, і забезпечте ситуацію успіху

Як свідчить досвід, успіх у одних діях спонукає дитину до нових звершень. Найширше поле для успішної діяльності дитини має художня праця. Зміст її може бути різним. Наприклад, запросіть новачка разом з усіма виготовити:

• серветку-підставку під чашку з кольорового картону;
• «картинку настрою» з картону та тонких кольорових атласних стрічок;
• листівку з найпростіших елементів, створених у різних техніках — квілінг, макраме тощо.

Головне, щоб виріб був нескладний, мав практичне застосування та щоб дитина могла забрати його додому й продемонструвати свої успіхи батькам.

Спочатку дістаньте й розкладіть на столі необхідні матеріали. Вони мають бути яскравими й привабливими. Почніть розглядати їх разом з іншими дітьми, а новачка посадіть біля себе.

Для того щоб виготовити серветку-підставку під чашку, роздайте дітям шаблони — квадрати з цупкого картону розміром 10 × 10 см, — клей, пензлики для клею та різні прикраси, наприклад, дрібно нарізані кольорові нитки чи папір. Запропонуйте дітям занурити пензлик у клей і «намалювати» ним найпростіші фігури чи об’єкти — хвильки, сонечко, коло або декілька кіл різного розміру тощо. Покажіть, як легко можна створити красиву серветку, просто насипавши дрібно нарізані ниточки чи конфетті із кольорового паперу на клейовий малюнок. Зайві елементи потрібно струсити.

Робота над серветкою — хороший привід для розмови з дитиною: «Кому ти хочеш зробити серветку? А хто ще є в тебе вдома? Може, зробимо ще одну?».

Для створення «картинки настрою» знову використайте квадрати з цупкого картону розміром 10 × 10 см. На них діти за бажанням наклеюватимуть кольорові стрічки (ширина — 1 см, довжина — 12—15 см) у будь-якому напрямку і в будь-якій кількості, але так, щоб повністю закрити картонну основу. Коли вони завершать роботу, обріжте краї стрічечок так, щоб вони на 0,5—1,0 см виступали над краєм картону.

«Картинки настрою» приємні на дотик і гарні на вигляд. Використайте їх в оздобленні групового приміщення. За допомогою звичайної канцелярської скріпки зробіть гачечок і підвісьте картинку над шафкою дитини або ж запропонуйте їй забрати виріб додому. З кількох таких прямокутних картинок можна зробити настінне панно, а з круглих — зібрати «букет настрою» дитини впродовж тижня.

Поки діти працюють, зробіть і свою «картинку настрою». Наклеюючи кольорові стрічечки на основу, проговорюйте, чому ви обираєте той чи той колір.

Розказуйте: «Це стрічечка жовтого кольору. Я беру її, бо сьогодні сонячний день, і я цьому радію. Червоний колір такий яскравий і веселий, як діти в нашій групі. Синій — спокійний і уважний. А зелений, наче кличе на прогулянку. Ми були на прогулянці, і від цього в мене хороший настрій».

Якщо пропонуватимете дітям створити листівку в техніці квілінг, заздалегідь підготуйте відповідні заготовки. Завдання дітей полягатиме лише в тому, щоб обрати потрібний колір та форму елементів і наклеїти їх на картон, компонуючи нескладні візерунки, квіти, курчат, метеликів тощо.

Ще один цікавий варіант листівки — листівка у вигляді рибки з хвостиком із шерстяних ниток чи шнурочків. Такий виріб допоможе дітям удосконалити вміння зав’язувати мотузочки.

Візьміть різноколірні м’які нитки й овальну основу з картону — тулуб рибки. З одного боку картонної основи по краю зробіть невеличкі отвори. Розгляньте з дітьми основу й нитки, визначте, якого вони кольору. Покажіть дітям, як можна зробити рибці гарний хвостик. Для цього в кожен отвір слід просунути ниточку (шнурок, стрічечку) і зав’язати її на вузлик. Що більше ниточок — то гарніший хвостик.

Ознайомте дитину з плануванням та обладнанням групової кімнати

Для того щоб дитина швидше освоїлася в новій обстановці, легко запам’ятала, що де розміщено й не почувалася, ніби в музеї, ознайомте дітей із груповим приміщенням за допомогою ігор.

Зверніться до всіх дітей групи: «Запрошую вас у невелику мандрівку. Зараз ми утворимо казковий потяг, на якому об’ї­де­мо всю кімнату. Станьте одне за одним і покладіть руки на плечі того, хто стоїть перед вами. Готові? Рушаймо!».

Станьте на чолі «потяга» й скеровуйте його рух. Новеньку дитину поставте за собою, щоб весь час бути з нею поряд. Рухайтеся, не поспішаючи, щоб діти не відчували дискомфорту. Під час «подорожі» зупиніть «потяг» біля куточка природи, ігрової зони, стола вихователя, дошки з обладнанням для занять, книжкових полиць, у інших місцях групової кімнати. На «зупинках» пропонуйте дітям оглянути кожен куточок і розповісти про нього, назвати речі, що там розміщені. Доброзичливо доповнюйте розповіді дітей цікавою для них інформацією, наприклад: «Це мій великий стіл. Зранку, коли ще нікого з вас немає, я приходжу на роботу, сідаю за цей стіл і чекаю на вас: хто ж перший прийде?»; «Це наші квіти, вони дуже сумують без вас і радіють, коли ви до них підходите, усміхаються». Закінчивши екскурсію, поверніться «потягом» до килимка в ігровому куточку. Запропонуйте всім зручно влаштуватися на ньому й відпочити.

Знову залучіть дітей до гри: «Тепер, коли ми уважно оглянули наше групове приміщення, пограємо в гру. Ви по черзі заплющуватимете очі, а я ставитиму вам запитання. Ви маєте відповісти на них, не розплющуючи очей. Очі можна розплющити лише після того, як дасте відповідь. За кожну правильну відповідь ви отримаєте фішку. Наприкінці гри ми підрахуємо фішки й дізнаємося, хто з вас найуважніший».

Запитуйте дітей про різні речі. Наприклад: «Що стоїть біля акваріума? Скільки рибок живе в акваріумі? Якого кольору штори на вікні, килим, на якому ми сидимо? Які квіти стоять на підвіконні? Що розміщено на стінах групи? Які іграшки найбільші в ігровому куточку? Що лежить на столі у вихователя? Де розміщено наші творчі роботи з ліплення?». Наприкінці гри, як і обіцяли, визначте найуважнішу дитину в групі.

Залучайте дитину до спільної діяльності, попросіть її допомогти вам

Посильним для новачка буде:

• допомогти розстелити на килимі аркуш ватману, на якому діти колективно малюватимуть чи створюватимуть колаж;
• роздати необхідні для виконання завдань матеріали;
• розставити на поличках іграшки;
• розглянути й обрати книжки для читання.

У процесі того, як дитина виконуватиме ваше доручення, розмовляйте з нею, дякуйте, схвалюйте її дії, поступово залучайте до співпраці інших дітей. Головне — запобігти страху дитини, що ви забудете про неї, залишите саму. Будьте поряд і спілкуйтеся не лише словами, а й очима, мімікою, жестами. Дитина має відчути — ви надійна людина, яка розуміє її стан, з вами цікаво, вас можна прийняти в коло близьких людей.

Критерії успішної адаптації дитини до умов дитячого садка:

• внутрішній комфорт, або емоційна задоволеність дитини, що проявляється в позитивному настрої та бажанні спілкуватися;
• зовнішня адекватність поведінки — здатність легко й точно виконувати вимоги та дотримуватися правил поведінки в новому середовищі.

Тож, спілкуючись із новенькою дитиною, ураховуйте всі труднощі її адаптації до нових умов. І пам’ятайте — лише завоювавши її довіру, ви зможете допомогти дитині звикнути до дитячого садка й безболісно соціалізуватися в дитячому колективі.